Театр у Кривому Розі

Криворі́зький міськи́й теа́тр дра́ми та музи́чної коме́дії ім. Т. Г. Шевче́нка — театр у місті Кривий Ріг, на Поштовому проспекті. Ставить вистави російською, а також українською мовами.

Давні театральні традиції вже існували в Кривому Розі від початку XX сторіччя. У 1909 році на Криворіжжі працював театр «Колізей». 28 серпня 1930 року був створений Державний міжрайонний театр соціалістичного сектору, що обслуговував Кременчуцький та Криворізький округи з постійним перебуванням у місті Кременчук. У зв'язку з адміністративною реформою відбулася реорганізація театру. На початку 1931 року театр переведений в Кривий Ріг, де він отримує назву — «Кривбас». Урочисте відкриття театру відбулося 5 листопада 1931 року прем'єрою спектаклю «Справа честі» за п'єсою І. Микитенка. У 1949 році Криворізький театр отримав ім'я Тараса Григоровича Шевченка.

За 70 років творчої праці театр зіграв більш ніж 20 тис. спектаклів, на гастролях було дано більше 700 спектаклів, з них 150 для дітей.

Історія

Сценічне мистецтво на Криворіжжі має давні традиції, коріння якого сягають кінця позаминулого століття. Тоді у Кривому Розі починають виникати перші народні непрофесійні театри. У 1895 р. зусиллями службовців Гданцівського чавуноливарного заводу було організовано аматорський постійнодіючий театр «Гігант». На його сцені демонструвались вистави за творами А. Міцкевича, Г. Запольського, В. Берента, які користувались чималою популярністю серед польського населення міста. Джерела свідчать, що перехід на професійний рівень відбувся 1907 р. В цей час з'являється перша документальна згадка про існування у місті професійного театру під керівництвом Волгіна.

Проте, спеціального приміщення для театральних вистав поки що не існувало. Херсонське періодичне видання «Юг» за вересень 1899 р. повідомляє про наміри дирекції гастролюючого цирку Марії Ефруа викупити земельну ділянку у Кривому Розі з метою зведення у подальшому театрального приміщення. Роботи планувалось провести у десятирічний термін. Наведені факти говорять про те, що перший будинок міського театру, імовірно, було збудовано і відкрито у 1909 р. Нова капітальна будівля розміщувалась по вулиці Поштовій і стала найвищим громадським будинком Кривого Рогу. Він міг прийняти до 600 відвідувачів. Театр отримав назву «Колізей». Це була одна з найкращих архітектурних споруд міста.

З приходом радянської влади театр «Колізей» у 1919 році було перейменовано у «Перший радянський театр», проте через рік повернулись до попередньої назви, а 1922 р. на його фасаді з'явився напис «Палац праці».

Внаслідок пожежі, через несправність димаря, в ніч з 6 на 7 листопада 1922 року будівля «Колізею» згоріла. Однак, економічні труднощі стали на заваді відбудовчим роботам. Численні проекти відновлення театру так і залишились на папері. Капітальний ремонт театральної будівлі потребував 58 тис. карбованців — чималу суму за тогочасними мірками. Незважаючи на всі перепони, театр відродився. У 1931 р. відповідно до рішення Народного комісаріату освіти УСРР, театральне приміщення було обране місцем постійного перебування Державного міжрайонного театру соціалістичного сектору.

Державний міжрайонний театр соціалістичного сектору створено 28 серпня 1930 року для обслуговування населення Лівобережжя України. У жовтні 1931 р. театр реорганізовано в театр державної драми «Кривбас» з базою перебування у Кривому Розі. Вже 5 листопада поточного року криворізькі глядачі побачили першу прем'єру. Творчий колектив представив шанувальникам сценічного мистецтва п'єсу І. Микитенка «Справа честі». Саме ця подія й вважається початком біографії Криворізького театру.

Початок 30-х років ознаменувався посиленням ідеологічного тиску з боку держави на всі сфери суспільного життя. Не стала винятком й театральна галузь. Відтепер творчі колективи не мали права виступати без спеціального дозвільного листа контролюючого органу влади. Репертуар визначався наперед та значно обмежився. Ті, хто не вписувався в жорсткі рамки встановленої схеми, були змушені зійти зі сцени. В результаті такої політики у 1934 році Криворізький театр було ліквідовано, а його керівника Г. Лаврика репресовано. З цього часу до початку Другої світової війни у приміщенні театру виступали різні колективи зі столиць та обласних центрів Радянського Союзу.